Мої уроки

ТеТема: Дж. Байрон . Поема «Мазепа. Історія задуму і  створення  поеми . Українська тема в поемі «Мазепа». Специфіка зображення образу гетьмана у творі

Мета: навчальна: продовжити роботу над вивченням творчості Байрона; допомогти учням зрозуміти та усвідомити зміст поеми „Мазепа”; з’ясувати ознаки історизму та романтизму у творі; поглибити знання про романтичного героя та романтичну поему; формувати навички дослідницької роботи; розвивати навички роботи з текстом та логічного мислення;

формування ключових компетентностей: спілкування державною мовою: розуміти державну мову і висловлювати думки; математична: розвивати абстрактне мислення, перетворювати інформацію з однієї форми в іншу; основні компетентності у природничих науках і технологіях: здійснювати пошукову діяльність, словесно оформлювати результати досліджень; інформаційно-цифрова компетентність: використовувати інтернет-ресурси для отримання нових знань; уміння вчитися впродовж життя: читати, поповнювати словниковий запас, самооцінювати власну роботу, формулювати думки, вміти робити висновки; ініціативність і підприємливість: презентувати власні думки та ідеї чітко, грамотно, використовуючи доцільні мовні засоби; соціальна та громадянська: цінувати людську гідність; обізнаність та самовираження у сфері культури: зацікавленість світовими культурними набутками; екологічна грамотність і здорове життя: розкриття значення образного слова для висловлення емоцій та почуттів, розуміння образу природи на прикладах із твору.

 Тип уроку: урок засвоєння нових знань

 Обладнання: портрети Байрона, Мазепи, тексти поеми «Мазепа», презентація, відео.

                                                 Зміст уроку     

Вступне слово вчителя.Галілео Галілей, герой онойменного твору Бертольда Брехта,стверджував: “Нещасна  та країна, яка потребує героїв». Чи можна назвати нашу Україну нещасною? «В Україні не було людини, величнішої за Мазепу», - саме так говорив його сподвижник, генеральний писар Пилип Орлик

Сьогодні ми продовжуємо роботу над вивченням творчості відомого англійського поета – романтика  Джорджа Гордона Байрона, а саме його поеми «Мазепа». Ми будемо досліджувати історичну основу твору та романтичний міф, що вже десятиліття хвилює людей усього світу, які читають цю прекрасну поему. (слайди  №1, № 2)

Оголошення теми й мети уроку

Робота над темою уроку

В історії України  важко знайти особу, навколо якої точилися б такі гострі суперечки, перехрещувалися різні, часто полярні думки, як навколо Івана Мазепи.

Сьогодні на уроці я пропоную замислитись над такими запитаннями:

Проблемні запитання уроку:

·         Чому Україна і образ Мазепи привернули увагу Дж. Г. Байрона?

·         На яке джерело спирався Дж. Г. Байрон, працюючи над поемою “Мазепа”?

·         Як зображено Мазепу в поемі?

·         Які риси характеру підкреслює автор?

·         Чого більше в поемі Дж. Г. Байрона: історичної чи міфологічної основи?

Вчитель. Хто ж такий Іван Мазепа?  Приятель Петра І, один із перших кавалерів  найвищого російського ордену Андрія Первозванного – і борець за інтереси української козацької держави, будівничий величних соборів, що дотепер є окрасою багатьох українських міст, - і «Юда», відлучений від церкви, підданий анафемі, що нерідко виголошувалася з амвонів тих самих соборів; зазвичай неймовірно обережний майстер складних дипломатичних ігор – і людина, яка зуміла поставити на карту все і, зрештою, програла найризикованішу і найголовнішу гру свого життя , блискучий світський кавалер, улюбленець жіноцтва і чи не єдиний справді обдарований поет і музикант-аматор  серед усіх українських гетьманів.

Чи вдалося Байрону створити свій варіант образу Мазепи - одного з найколоритніших і найцікавіших українців? Судити нам.

 Історія написання Байроном поеми «Мазепа» У 1818 році, під час перебування в Італії, Байрон пише ліро-епічну поему “Мазепа”. Саме цей твір відкрив європейській публіці невідому тоді країну - Україну. Дехто з дослідників  вважає, що на розповіді Мазепи про його закоханість у юні роки в молоду красуню Терезу, дружину старого багатого графа-воєводи, позначилися взаємовідносини самого Байрона з юною дружиною графа Гвічіоллі, яку також звали Терезою.

На початку своєї поеми Байрон  подав довідку, яка свідчила, що в її основу покладено  один із епізодів «Історії Карла ХІІ» французького письменника Вольтера.

Бесіда за запитаннями:

·         Чи не здивувала вас назва поеми?

·         Які враження справила на вас поема?

·         Чи змінилось ваше ставлення до образу Мазепи після прочитання поеми?

·         Які епізоди мають найбільший емоційний накал?

·         Що вам відомо з уроків історії України про Івана Мазепу?

·         Чи є в поемі Байрона описи зовнішності гетьмана?(Зачитати текст).

 

Презентація  портрета І. Мазепи

Здавалося б таке просте питання, але уже тривалий час учені не доходять єдиної думки. Дивно, але всі без винятку відомі портрети гетьмана рано чи пізно визнавались підробними. Навіть прижиттєвий портрет Івана Мазепи історик Ілько Борщак  вважав неточним на тій підставі, що художник писав не з натури, а з невідомого зображення.

- Які риси характеру Мазепи – політика вам відомі?

- Пригадайте відомі вам заслуги гетьмана у розвитку держави і    культури України?

-Спробуємо з’ясувати чого більше в поемі Байрона: історичної чи міфологічної основи?

-Що таке міф?

-Чому люди часто вірять міфам більше, ніж історичним фактам?

-Як ви розумієте вислів «легендарна особистість»?

-Запрошую зануритися у таїнство народженням міфів про гетьмана України, Мазепу

 

Дослідницька робота № 1. Підготовлені учні знайомлять з низкою міфів про Мазепу.

                                  Міфи:

1. Ян Пасек «Спомини» - маєток Станіслава Фальбовського на Волині

2. Еразм Отвіновський  - польський мемуарист

3. Французький посол при шведському королі Карлі ХІІ.

4  1709 рік – словак Даніель Кран.

     Ян Пасек переповів, що неподалік від маєтку Мазепи на Волині був маєток Станіслава Фальбовського. Між молодим шляхтичем Мазепою  і юною дружиною підстаркуватого сусіда  спалахнув роман. Фальбовський вистежив коханців і наказав слугам роздягнути юнака, прив’язати його голого до коня і пустити крізь зарослі терну та глоду. Колючі гілки шмагали тіло хлопця.  Коли нарешті напівмертвий Мазепа дістався свого дому, сторожа та челядь спочатку не впізнали  й не пустили його, тому майбутній гетьман ледь не помер.

Підгрунтям легенди  стали реальні події, про які пліткував королівський двір.

    Справді молодий красень Мазепа закохався в шляхетну Олену Загоровську й зруйнував її сім’ю. Ображений чоловік виношував план помсти, хоча  історія з конем скоріше вигадана ( як довели пізніше історики), але сюжет виявився настільки цікавим,що згодом почали з’являтися легенди з певними видозмінами.

    Ймовірно, що сюжет про Мазепу Ян Пасек запозичив у давніх греків, у міфах яких часто зрадливих коханців прив’язували до колісниці та випускали в чисте поле. Твори античних авторів були добре відомі в Польщі.

    Вигадку Пасека одразу ж підхопив інший тогочасний польський мемуарист Еразм Отвиновський, додавши низку шокуючих  читача деталей. У його записах схопленого Мазепу-коханця вимазали липкою рідиною та обсипали пір’ям, а степовий кінь привіз його на велелюдний ярмарок в одному з міст України. Невдовзі до міфотворення долучився й французький посол при шведському королі Карлі ХІІ   маркіз де Бонак. Він писав на початку ХVІІІ століття: «Ревнивець помстився за свою ганьбу. Він звелів роздягнути Мазепу, намастити його медом, обсипати пір’ям. Потім його привя’зали до коня і відпустили на волю. Сором, якого зазнав Мазепа, не дозволив йому повернутися на батьківщину й показатися друзям. Він поспішив на Україну.

        У 1709 році цю історію повторив у своєму щоденнику словак Даніель Крман, який писав: «Мазепа «відбив» дружину у якогось королівського міністра, за що його кинули у бочку зі смолою, вивалявши в пір’ї, прив’язали до коня.

      Легенда про Мазепу зародилась в Польщі і була завезена у Францію.

 Чи не найбільшому поширенню легендарної оповіді про нашого земляка серед європейців сприяв французький письменник Вольтер. Вольтер називає Мазепу поляком. Пасек говорив про те, що Мазепа був прив’язаний до власного коня, а Вольтер вносить провокативне доповнення про дикого коня, який начебто примчав героя через кілька днів на берег Дніпра. Це доповнення зробило банальну історію із життя молодого Мазепи неймовірною, фантастичною і водночас перевело її зі сфери побутової у сферу міфопоетичну.

 

Робота з документом.

Опрацювання  уривку  праці Вольтера «Історія Карла ХІІ», який і став основою для написання Байроном поеми «Мазепа» Слайди 4, 5

-  Що доповнив до міфу Вольтер?

-  Які неточності допустив Вольтер у своїй праці?

- Яке значення мала смілива інтерпретація Вольтера для міфотворення історії про Мазепу?

 

Вчитель. «У кожної людини три характери: той, який йому приписують, той, який вона сама собі приписує, і, нарешті, той, який є насправді»,- стверджував Віктор Гюго. Якою ж є історична правда, яким був Іван Степанович Мазепа? Спробуємо з’ясувати (слайди 6- 9)

 

 

Дослідницька робота № 2. Розповідь учнів: «Іван Мазепа – історична постать».

        Іван Степанович Мазепа – визначний український політичний діяч, дипломат, гетьман Лівобережної України, поет, меценат і просто людина. Народився у с. Мазепинці на Київщині в українській шляхетній родині. Точна дата народження невідома, є різні дослідження: історики датують - 1629, 1632, близько 1640. Навчався в Києво-Могилянській академії, у єзуїтській колегії у Варшаві.

  З 1659 по 1663 перебував на службі при дворі польського короля Яна ІІ Казимира. Ян Казимир мав звичку щороку виряджати на чужину трьох талановитих молодиків шляхетного походження для покращення їхньої освіти. Мазепа потрапив до їх числа. Він відвідав Німеччину, Францію та Італію, здобув там прекрасну освіту (латинська мова,польська, російька,  граматика, риторика, поетика, математика, астрономія, музика)  і на власні очі побачив рівень культури європейських країн. У 1659 р. Мазепа повернувся в Польщу, виконував ряд дипломатичних доручень, зокрема був послом до гетьмана П.Тетері. Ці роки – окрема цікава і загадкова, контрастна і до кінця невідома сторінка в житті Мазепи, якою зацікавилось багато митців Європи. Стосунки Мазепи з Яном Казимиром були спершу досить довірливими, але потім – образливі для майбутнього гетьмана.

    Мазепа мав нагоду ствердити підлу  та зрадницьку поведінку шляхтича Яна Пасека у важкий період для Польщі. Але крутій зміг викрутитися і затаїв зло на українця. По собі залишив книгу «Спомини», в якій відплатив Мазепі за підозріння, кинене на його честь. Це славнозвісна легенда.

Мазепа віддаляється від Польщі і короля, він не міг сподіватися  на дружбу Яна Казимира, він був українцем і польські магнати не могли йому вибачити ні його походження, ні його успіхів. Це вразило горду душу Мазепи.

У 1663 р. він входить у політичне життя України. Був підчашієм, ротмістром, став генеральним писарем, генеральним осавулом, служив у Дорошенка, пізніше – у Самойловича. У 1687 р. обраний гетьманом України. Його мета – об’єднати Україну і зробити її вільною, незалежною. Після великого Богдана  Хмельницького  Мазепа вперше поставив особу гетьмана на рівень державного володаря, монарха. Свою владу ототожнював з могутністю держави, розвиток якої пов’язував з розвитком освіти, культури, церкви. Він був меценатом мистецтва і науки, мав багату на рідкісні видання бібліотеку. Нею користувався й Пилип Орлик. Його резиденція Батурин була справді європейським осередком.

 Мазепа добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші й цікавився всіма родами літературної творчості.

Цар Петро І запровадив орден святого Андрія, і другим, хто дістав цю відзнаку, був Мазепа.Петро І високо цінував дипломатичний хист та освіченість Мазепи.

  Більшість чудових київських церков в українськім бароко, що й досі не втратили своєї краси, побудовані або відновлені за Мазепи: відбудував монастир Лаври, церкву святого Миколи, собор у Переяславі… - всього до 20 церков.

Мазепа видав власним коштом чудову Євангелію арабською мовою, ця книга дорогоцінна – викладена діамантами, на ній гетьманський герб, знаходиться нині в Алєпо (Сирія).

       В Єрусалимі в церкві Св. Гробу є срібна миска з вирізьбленим італійським митцем надписом: «Щедрий дар великого гетьмана Його Величності Івана Мазепи».

У своїй зовнішній політиці гетьман відмовився від орієнтації на Польщу, Крим та Туреччину. Боротьба з Росією видавалася на той час (початок його гетьманства) безнадійною, тому тривалий час Мазепа продовжував лінію Самойловича – забезпечення максимально можливої автономії.

Майже 20 років Мазепа був вірний російському цареві Петру І. Але під час Північної війни, коли випала нагода, він об’єднався з Карлом ХІІ і зробив спробу відокремитися від Росії. Мазепу  спіткала невдача, хоч план був добре продуманий. Все це мало свої наслідки. Один з них – анафема, що по цей день не знята.

Разом з Карлом ХІІ Мазепа після славнозвісної Полтавської битви тікає до Бендер, рятуючи союзника і рештки його війська. По дорозі ослаб, а було йому вже за 60 літ, і 2 жовтня 1709 року помер. Похований у Галаці. Він помер далеко від рідного краю, за незалежність якого боровся, він воював за свободу.

 

                                       

                                             

Дослідницько-аналітична діяльність

 

 

-      Як ви думаєте, чому постать гетьмана Мазепи привабила Дж. Байрона?

-      Визначте тему поеми Байрона «Мазепа»

-      Яку грань особистості Івана Мазепи використав автор в своєму творі – людини чи козак  й державного діяча?

-      Як видатному романтику вдалося поєднати ці дв грані життя і діяльності Мазепи?

-      Яким чином задуму Байрона слугувала композиція твору?

-       Поясніть, яким історичним подіям відповідають рядки початку твору: «В жахливий день біля Полтави від шведів щастя утекло»?

-      - Як ви думаєте, чому поему про .мазепу Байрон розпочинаєзображеням втечі Карла ХІІ з поля бою. Виразно прочитайте опис Карла ХІІ. Чи можна його вважати романтичним героєм?

-      Схарактеризуйте оточення Карла ХІІ , в якому стані перебувають шведські воєначальники?

-      Як поводить себе Мазепа? Про кого він піклується в першу чергу? Про що свідчить вибір клички коня Мазепи?

-      Спробуйте скласти за цим уривком словесний портрет Мазепи? Це буде портрет людини чи воїна?

-      Як ви думаєте, чому на початку поеми Сазепа постає у 70-річному віці, чому Байрон одразу не показує Мазепу-юнака?

-      Як характеризують Мазепу слова Карла ХІІ: «У всіх із нашого гуртка відважеий дух, тверда рука. Та хто в цей час маршів, боїв балакав менш і більш зробив, ніж ти, Мазепо?»

-      Як розмовляє Карл ХІІ з Мазепою, чому, на вашу думку, Мазепа не хоче згадувати як навчався верхової їзди?

-      Зробіть висновокпро образ Мазепи  вобрамлені, яких рис в ньому більше: романтичних чи реалістичних?

-      У чому полягають композиційні особливості поеми Байрона?

-      Чому в поетичній біографії Мазепи Байрон відзначає дві вікові точки – 70 і 20 років?

-      Визначте голвні теми сповіді Мазепи:

-      Ррозділ 4 : розповідь Мазепи про свою службу у короля Яна- Казимира;

-      Рзділ 4-8: розповідь головного героя про польського магната та його юну дружину, опис стосунків між Терезою та молодим Мазепою, викриття шпигунами графа таємного зв»язку коханців;

-      Розділ 9: покарання коханців, Мазепу віддають на волю дикого коня;

-      Розділ 10 : розповідь Мазепи про пмсту воєводі;

-      Розділ 11 – 18: опис шаленого бігу коня та страждань і очікування смерті Мазепою;

-      Розділ 19-20 :Мазепу рятують українські козаки і згодом він стає їхнім гетьманом.

-      Розділ 20: міркування Мазепи про долю.

 

 

-      Якими були порядки при дворі Яна –Каземіра?Яке місце серед королівського почту займав Мазепа?

-      Схарактеризуйте стосунки між графом-воєводою та його молодою дружиною. Яким чином юна дружина тамувала»свою нудьгу та графів гніт»?

-      Доведіть, опираючись на текст, що Мазепа був «кращим із кращих» серед польмького двору. Доведіть, що в образі молодого мазепи представлений романтичний герой.

-      Розкажіть про стосунки між Мазепою та Терезою. Як зображене суспільство варшавської молоді?

-      Виразно прочитайте портрет Терези, доведіть, що ми її бачимо очима безмежно закоханої людини.Знайдіть слова, що розкривають силу почуттів головного героя.

-      Чому щастя молодих було таким крихким?

-      Чим закінчились стосунки Мазепи та Терези?

-      Прочитайте фрагмент тексту, вякому описано покарання Мазепи.

-      Розкажіть про помсту Мазепи воєводі, доведіть, що мотив помсти є одним із головних у розовіді.

-      Зробіть висновок, чому у поемі цілих вісім розділів присвячено опису бігу дикого коня?

-      Розкажіть про порятунок Мазепи. Як сам герой сприйняв цей новий поворот долі?

-      Схарактеризуйте роль ХХ розділу. Яким чином Байрон надає цьому фрагменту філософського,загальнолюдського звучання?

-      Що вам відомо про відлуння поеми Байрона «Мазепа « в європейській культурі?

-      Перегляньте слайд-презентацію «Образ Івана Мазепи в єаропейському живописі.

-      Чи можна вважати образ Івана Мазепи вічним образом в літературі

 

ПІДСУМКИ УРОКУ

-      Вправа «Три – два – один»

-      Назвіть три факти, які були новими, цікавими, несподіваними на уроці.

-      Назвіть два факти, які здалися нецікавими, некорисними, або вже відомі

-      Назвіть один факт, який хотілось би вивчити детально, поглибити знання.

ДОМАШНЯ РОБОТА. Узагальнити роботу, виконану на уроці. Створити ФБ сторінку Івана Мазепи літературного героя. Написати міні-твір: «Мої враження після прочитання поеми Байрона «Мазепа»

 

                                         

 

Тема. Гамлет ХХ ст. Життєвий і творчий шлях Б. Пастернака. Своєрідність лірики поета.

Мета: познайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Б. Пастернака; допомогти учням визначити джерела таланту поета, простежити духовну силу митця в протистоянні владі, розкрити особливості та своєрідність  пастернаківської поетики; розвивати навички виразного читання ліричних творів, їх аналізу, уміння проникати в суть художніх образів митця.; виховувати любов до поезії та естетичні смаки.

Обладнання: портрет Б. Пастернака; збірки віршів поета, презентація «Життєвий та творчий шлях  Б. Пастернака», документальний фільм  «Нобелівська премія Б. Пастернака».

                                                                     

                                                                      

                                       Где человек,  до конца познавший

                                       Пастернака? Пастернак – это  

                                       «тайность», «иносказание»,

                                        «шифр»    

                                                                         М. Цветаева

                                                            

                                                  Зміст роботи

І. Запитання вчителя до класу:

- Чи знають ваші батьки такого поета як Б. Пастернак? З таким питанням я просила  вас звернутись  до ваших батьків. Якщо так, то що вони про нього знають?

- Відповіді учнів.

ІІ. Вступне слово вчителя.

  Не дивно, що людям більш старшого покоління мало відоме  ім’я такого письменника та поета як

Б. Пастернак. Це ім’я ми почали відкривати для себе не так давно, і тепер  з екранів телевізорів лунають пісні на слова Б. Пастернака, створюються фільми за романом  цього автора, виходять публіцистичні передачі, які розповідають про долю митця. Але так було не завжди. Б. Пастернак – фігура в  історії нашої країни багатостраждальна. Лауреат Нобелівської премії, письменник, чиї книги перекладено на 24 мови світу; філософ, музикант, перекладач, глибокий лірик – усе це Б. Пастернак. Його твори визнали в усьому світі, але цькували  і травили на батьківщині, на нього було заведено карну справу, неодноразово викликали в КДБ. І як не згадати слова  О. Мандельштама: «Ніде в світі не придають такого великого значення поезії як у нас. В нашій країні за неї розстрілюють». Б. Пастернака не розстріляли,  влада просто зробила все для того, щоб його забули. Але сила таланту майстра виявилась настільки могутньою, що навіть через роки його вірші прийшли до нас і є актуальними та цікавими для будь-якого покоління

   Борис Пастернак — ціла епоха в літературі. Він починав свою діяльність у період великих революційних зрушень і сподівань, але незабаром побачив, як надії на соціалістичне реформування суспільства зазнали краху, як людина опинилася в полоні ідеологічних ілюзій, як насильство витіснило ідеї про майбутню свободу, рівність і братерство; Тому поезія Б. Пастернака — своєрідний психологічний літопис трагедії XX ст.

   Сьогодні на уроці ми з вами познайомимося з   життєвим та творчим шляхом

 Б. Пастернака, його лірикою, яка, надіюсь, допоможе краще зрозуміти поета, його життєві принципи, погляди на мистецтво, природу, людину. Читати та розуміти вірші  складно і талановитим має бути не тільки автор, а й читач.

ІІІ. Презентація життєвого та творчого шляху письменника( з використанням мультимедійної дошки) Розповідь учнів.

 ІV. Перегляд  фрагментів документального фільму про стосунки Б. Пастернака з владою.

V. Прослуховування аудіозапису вірша «Гамлет» у виконанні  Є. Пастернака.

VІ. Аналіз вірша «Гамлет» (1946р.)

-          Хто такий Гамлет? З якими проблемами довелось зіштовхнутись Гамлету в п’єсі Шекспіра?

-          Як ви гадаєте, де відбувається  вихід ліричного героя вірша? (В театрі)

-          Які слова вірша вказують на театральну атмосферу? («Гул затих», «подмостки», «бинокли», «замысел», «играть роль», «драма», «распорядок действий»).

-          Яке відношення має  Гамлет до театру? (Він сам є театральним персонажем вистави, яку придумав Шекспір, а також режисером власної вистави- пастки, в яку потрапляє

                                                         

-          вбивця. Водночас на Гамлета доля покладає випробування: повстати проти світу зла, який оточує його. Один – проти всіх.)

-          На що вказують рядки : «На меня наставлен сумрак ночи

  Тысячью биноклей на оси.»

(Це пристальна увага з боку інших, цікавість: який вибір зробить герой. Гамлет – один , біноклів – тисячі. В. Шекспіру належить фраза: «Весь світ театр – і люди в ньому актори». Автор вірша, знаючи цей вислів Шекспіра, навмисне натякає на пряму аналогію:  в театрі діє режисерський задум, в житті – божий замисел. За Гамлетом на сцені спостерігають глядачі, за автором в житті – ціла плеяда тих, хто керує літературою в СРСР.)

-          Які асоціації виникають у вас при читанні рядків: «Если только можно, авва отче, чашу  эту мимо пронеси». ( Тут прослідковується пряма текстуальна перекличка  з Євангелієм. Адже і пастернаківський Гамлет і Христос призвані творити Вищу волю. «Да минует меня чаша сия», - говорить Христос, залишившись насамоті перед розп’яттям. Це хвилина слабкості після якої приходить прийняття відповідального рішення. Христос – Боголюдина. Він знає, що прийшов в цей світ для того, щоб випити цю гірку чашу. Гамлет – людина , він вільно робить свій вибір.)

-          Які рядки вірша  вказують на згоду ліричного героя підкоритись власній долі? («Я люблю твой замысел упрямый и играть согласен эту роль.» Мова йде про режисерський задум, про роль на сцені. Герой всім серцем віддається  ролі Гамлета , «грати роль» не просто  як актор , бути обличчям п’єси , а жити нею, бути готовим, так як і шекспірівський герой,  нести високу місію борця з несправедливістю.)

-          Як ви розумієте рядки : «Но сейчас идет другая драма,

                                                И на этот раз меня уволь»

- Про яку драму  іде мова в даному контексті? ( Одне із значень слова «драма» за тлумачним словником є «тяжка подія, життєве переживання, що спричиняє моральні страждання».

- Чи погоджується ліричний герой на такий перебіг подій, приймати участь не в сценічній дії, а в життєвій драмі? ( Він відповідає : «На этот раз меня уволь»

- Чи має ліричний герой  шанс уникнути такого життєвого сценарію? ( Ні. На це вказують останні рядки вірша:

Но продуман распорядок действий,

И неотвратим конец пути.

Я один, все тонет  в фарисействе.

Жизнь прожить – не поле перейти.

Тлумачний словник трактує слово «фарисейство» як лицемірство. Фарисеї не приймали вчення Ісуса Христа. Лицемірним був також і двір Клавдія із п’єси «Гамлет»

 У нас в свідомості , звичайно виникають паралелі з долею Сина Божого, якого чаша не минула  і він випив її до дна, хоч і молив про  те, що й герой вірша. Все в цьому світі вже вирішено. Невипадково в першій строфі ліричний герой намагається  передбачити свою долю, він впевнений в тому, що долю людини визначають Вищі сили. Але сила особистості в тому, що навіть знаючи про  неминучі страждання,молячись про позбавлення від них, все ж іти до кінця тим шляхом, який тобі назначено. Іти не легковажно і бездумно, а відчуваючи відповідальність  за кожен зроблений крок.

Ключовими словами вірша є останні рядки російського прислів’я «Жизнь прожить – не поле перейти». Ці прості слова вказують на зв'язок поета із своїм народом, із своєю країною.

VІІ.Виразне читання  та  аналіз вірша «Зимова ніч»(1940-і роки,сімнадцятий розділ роману «Лікар  Живаго»

1.  Розповідь учнів про історію створення вірша.

Вірш уміщений у так званому зошиті Ю. Живаго, що є сімнадцятим, останнім розділом роману «Лікар Живаго». Зошит об’єднав кращі  вірші, написані поетом  у 1940 роки. За спогадами близьких, Б. Пастернак, працюючи над романом, пропонував своїм гостям  послухати вірші, які нібито належать поетові Ю. Живаго. До циклу входить  25 віршів.

                                                          

Починає його вірш «Гамлет», а завершує «Гетсиманський сад». У цьому циклі найяскравіше виявилися  особливості поетичної майстерності Б. Пастернака: осягнення світу людини і світу природи в їх складній єдності, метафоричність, асоціативність, поєднання експресивного стилю та стрункої класичної поетики. Збірка сповнена євангельських образів і мотивів.

     «Зимова ніч» - п’ятнадцятий вірш циклу.  Йому передує вірш «Серпень».  Пафосність «Серпня» змінюється тонким ліризмом «Зимової ночі», яку останнім часом багато хто намагається покласти на музику.

    Як згадував сам поет, тієї зими, коли написані ці вірші, через хурделиці на дачі під Москвою, де в 1936 році, переважно жив поет, весь час вимикали електрику, тож свічка була єдиним джерелом світла, що протистояло зимовій темряві. У вірші під захистом свічки розквітає кохання, а маленька свічка протистоїть могутній стихії.

2.  Аналітико-інтерпретаційне дослідження вірша «Зимова ніч»

Слово вчителя. 1946 рік. Б. Пастернак пише вірш «Зимова ніч». Тільки закінчилась війна. Здавалось би, ось він, довгожданий спокій! Але бурани світових потрясінь не затихли і, мабуть, не затихнуть ніколи. Де ж порятунок? Що допоможе людині у  круговерті  пристрастей  не загубитись, зберегти свій  крихкий внутрішній світ. І поет дає відповідь у вірші«Зимова ніч». Давайте звернемось до вірша і прочитаємо що хотів сказати автор.

-          Який настрій вірша? (Його не можна назвати однозначним. Він змінюється . З одного боку відчувається тривога – «Мело, мело по всей земле». З іншого боку – передається стан спокою, гармонії, любові: «Свеча горела на столе», «На озаренный потолок..», «Скрещенье рук».

-          Якби ви були режисером, який би відеокліп  зняли б  за цим віршем? Які картини виникають в вашій уяві під час прослуховування цього вірша?

-          Які рядки вірша повторюються неодноразово? Чому?

-          У вірші протиставлені дві теми. Які саме?

-          Яким символом  представлена перша тема?(Свічкою)

      -      Що ще може символізувати свіча в поезії? (Любов, тепло, сімейний  добробут, життя)

-          Яким символом представлена  друга тема?(Заметіллю)

-          Що може символізувати заметіль в літературі? (Світові потрясіння, фатальні, рокові зіткнення  життєвих обставин. У О. С. Пушкіна «Метель», «Капитанская дочка»). В поемі Блока «Дванадцять» заметіль – стихія революції.)

-          Заметіль мете по сторінках російської літератури. Як же представлені природа і людина у вірші Б. Пастернака?

-          Робота над осмисленням протиставлення у вірші представлено схемою.                                                     

-          Навіщо автор використовує прийом антитези?  (Хоче показати , що бурі світових потрясінь не затихли. Але порятунок є! Людині завжди допоможуть в вирі пристрастей не загубитись, вистояти, зберегти свій крихкий внутрішній світ – дім, домашнє вогнище, свічка. Це і є головна думка вірша. Могутній стихії протистоїть маленька свічка. Під її захистом розквітає кохання , таке ж тендітне й мерехтливе як і вогонь свічки.

VІ Прослуховування  романсу на вірші Б. Пастернак «Зимова ніч» у виконанні учениці.

VІІ. Виразне читання та аналіз вірша «Нобелівська премія»

Слово вчителя. Зразу після  присудження Б. Пастернаку Нобелівської премії в 1958 році правління Спілки Письменників СРСР постановило, що поет позбавляється звання радянського письменника  і виключається з числа членів СП СРСР одноголосно. Не витримавши такого натиску Б. Пастернак відправив телеграму  в Шведську академію з відмовою від премії. Ситуацію того часу Б. Пастернак  описав у вірші  «Нобелівська премія». Ольга Івлінська (прототип  Лари в романі «Доктор Живаго»), яка останні 14 років була музою письменника, згадувала: « Многие друзья тогда перестали бывать у нас. Создалось чувство, что мы в загоне…». Останнє  слово стало  головним  у цьому вірші: « Я пропал как зверь в загоне»

-          Про що говорить сама назва вірша? (Назва вірша несе в собі не тільки тематичний, а символічний зміст. В тексті немає жодного слова про Нобелівську премію. Автор виніс причину своїх смутків в заголовок вірша, таким чином вказуючи, що ця нагорода є найвища заслуга та найвище покарання.)

-          Яким є настрій першої строфи вірша? Яке протиріччя відчуває читач уже на початку вірша? ( Я – в загоні, там де люди – воля, світло. Відчувається настрій особистої трагедії.)

-          Як ви розумієте другу строфу вірша? (Ліричний герой знаходиться в ситуації глухого кута: «Путь отрезан отовсюду»)

-          Як ліричний герой висловлює особисте ставлення до проблеми: «Будь что будет, все равно»( Ця фраза вказує на те, що у ліричного героя немає сил боротись і він віддає себе у руки власної долі.)

-          Кому адресоване запитання: «Что же сделал я за пакость? Я убийца и злодей?

-          Яку відповідь на поставлене запитання дає автор? ( «Я весь мир заставил плакать над красой земли моей»)

-          Чи змінюється настрій вірша в останній строфі? ( Так, остання строфа сповнена оптимізмом: «Верю я, придет пора –

Силу подлости и злобы

Одолеет дух добра.»

Ці рядки вказують на те, що поета не зламали, не залякали. Він залишився вірним своїй життєвій позиції, яку (автор впевнений) зрозуміють наступні покоління. Знавці російської поезії, читаючи ці рядки, можуть згадати слова Пушкіна:

Товариш, верь: взойдет она,

Звезда пленительного счастья,                                                  

Россия вспрянет ото сна,

И на обломках самовластья

Напишут наши имена!

           VІІІ. Поетична хвилинка. Виразне читання віршів Б. Пастернака.

           ІХ. Підведення підсумків уроку.

   Підсумкові запитання:

-          Яким постає перед вами Б. Пастернак як особистість?

-          Як ви вважаєте, чи зуміли ми знайти ключик до його поезії?

-          Які почуття і думки виникли у вас після ознайомлення з творами Б. Пастернака?

Домашнє завдання. Написати есе   на теми :«Гамлет ХХ століття» або « Мій Пастернак»

проаналізувати один із віршів  Б. Пастернака.

Тема. Біблія як основа двох релігій - юдейської і християнської. Зв'язок Біблії з історією та міфологією. Структура Біблії, її складники.

Мета: систематизувати знання учнів про Біблію  як основу юдейської та християнської релігій, ознайомити їх з історією виникнення Старого та Нового Заповітів, розкрити їх специфіку як священних книг та пам’яток словесного мистецтва; визначити особливості побудови Біблії, її структуру та складники; підготувати учнів до аналітичного сприйняття біблійних текстів, розкодування їх смислів; проаналізувати фрагмент «Створення світу».

    Сприяти формуванню полікультурного мислення восьмикласників, їх комфортного входження в світову культуру та літературу.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: відео «Як з’явилась Біблія», окремі видання Біблії (сімейні Біблії учнів, мультимедійна презентація «Біблія як основа юдейської та християнської  релігій», відео «Біблія в живописі»

Нехай світ прогресує та розвивається, скільки завгодно,

 нехай всі галузі людського дослідження та знань

 розкриваються до найвищого ступеня,

 ніщо не може замінити Біблію,

 вона – основа будь - якої науки та будь-якого розвитку!

                                                                     Йоган Вольфганг Гете

...Щоб пізнати притчу і загадкову мову,

 слова мудреців і загадки їх.

Книга притч Соломонових

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

Перегляд фрагментів відео «Як зявилась Біблія»

Огляд виставки «Сімейні Біблії, які принесли учні.

 Експрес – опитування.

-Як давно у вашій родині зберігається Біблія?

-Хто її найчастіше читає?

-Які біблійні історії вам знайомі? Хто вас із ними познайомив?

 За яких обставин?

-Які біблійні історії ви вже знаєте? Чим вони вас вразили?

 II. Оголошення теми та мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

 У нелегкі часи  криз і катастроф наше серце зголодніло за істинними, вічними, абсолютними цінностями, а серед них – за словом правдивим, як саме життя; за словом чистим, як кришталь; високим і прекрасним; за словом віри, надії, любові, бо словом ми програмуємо долю свою і рідного народу. Святе письмо, як називають християни Біблію, розкриває величну таємницю слова, яке має бути народженим у надрах  серця: «Бо чим серце наповнене, те говорять уста». (Мф. 12:34)

III.  Сприйняття й засвоєння навчального  матеріалу

1.          Вступне слово учителя

«Написана сорока людьми,перекладена сотнями,надрукована тисячами. Прочитана мільйонами» Теодор Василіан.

Вся історія людства є історією богошукання, адже головне питання життя, питання про Бога, завжди непокоїло людей. Історія цивілізації яскраво ілюструє подібні пошуки, які призводили до появи релігій. В основі всіх  релігій лежить або страх покарання, або заохочення та догоджання богам.

Так виникли Веди, Коран, Біблія. Ці книги визнаються різними релігіями, проте ми маємо цінувати їх як втілення багатовікової культури.

Однією зі священних книг, що зібрала  мудрість тисячоліть, є Біблія.

 Це книга іудеїв та християн, релігійна та історико-літературна пам’ятка світової культури. Свою назву Біблія отримала від грецького слова «біблос», що означає «книги». Слово це з’явилося ще в ІІ тис. до н. е., коли в місті Біблос фінікійці створили склад папірусу і, зшивши  окремі листки, винайшли праобраз сучасної книги. Книги в той час коштували дуже дорого. Писалися вони на пергаменті – спеціально вичиненій шкурі ягнят, телят, козенят. За 50 аркушів пергаменту потрібно було заплатити стільки, як за двох коней. Папір з’явився лише у другій половині XIVст.

Біблія має свою неповторну історію створення. Віруючі люди вважають, що автор  Святого Письма — Бог, а люди, які записали натхненне Богом, лише виконували його волю. Створювалася Книга Книг протягом тривалого часу: з ХІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н. е., впродовж 1600 років: Мойсей жив приблизно 1500 років до народження Ісуса Христа. (Старий Завіт був повністю зібраний за 40 років до народження Ісуса Христа), через 100 років після народження Христа були написані всі книги Нового Завіту.

Біблію писали сорок авторів — представники понад шістдесяти поколінь, серед яких були царі і хлібороби, філософи і рибалки — люди різного стану й різних професій.

Дійсно, Мойсей виховувався в сім’ї фараона, Петро був рибалкою, Лука — лікарем, Соломон — царем, Матвій — митником, Даниїл — міністром.

Дія  Біблії розгортається на трьох континентах (в Азії, в Африці, у Європі), і відповідно писалася вона  трьома мовами; Старий Завіт, зібраний за 40 років до народження Ісуса Христа, створений давньоєврейською, тільки невеликі частини деяких книг - арамейською,  після Ісуса Христа листи і книги Нового Завіту були написані грецькою мовою, оскільки це була найрозповсюдженіша і найуживаніша мова того часу.

Перші тексти Біблії записувалися на папірусі, листки якого склеювалися і намотувалися на стрижні — у сувої. Біблія, записана на пергаменті, з’явилася набагато пізніше.

Старим Завітом називається та частина Біблії, де йде мова про угоду Бога з давньоєврейським народом. Цю частину Біблії іудеї вважають священною. Друга частина — Новий Завіт — розповідає про угоду Бога вже з усім людством через місію Ісуса Христа. Для християн обидві частини є священними.

Кожна частина Біблії, у свою чергу, поділяється на окремі книги. Так, Старий Завіт включає в себе 50 книг, Новий Завіт — відповідно 27. Водночас сучасні православні  видання мають 77 книг (тобто повний перелік), католицькі — 72, а протестантські — лише 66. Такий різнобій пояснюється тим, що, на відміну від 27 книг Нового Завіту, які визнавали й визнають усі християни, щодо 50 книг старозавітної частини такої одностайності не спостерігається.

Старий Завіт. Причиною суперечок є наявність двох основних версій канону Старого Завіту, що складалися із середини І тис. до н. е. до кінця І ст. н. е., — Александрій-ської та Палестин-ської. Александрій-ська версія була сформована серед діаспори євреїв (тобто за межами Палестини), зазнала впливу грецької культури і була вельми популярною. Вона й стала основою християнського Старого Завіту.

Ознайомлення зі структурою Біблії та ї складниками  Використовується слайд-презентація.

 Першою в Україні книгою Святого Письма є Остромирове Євангеліє (1056— 1057). Найціннішим із перекладів  народною мовою є Пересопницьке Євангеліє (1556— 1561), що вийшло з монастиря в Пересопниці (Волинь). У ньому чи не найповніше та найяскравіше зміст  Біблії передано українською — «для лєпшого виразу мління люду християнського». У 1581 р. побачила світ знаменита Острозька Біблія, що була надрукована першодрукарем   Іваном Федоровим у м. Острог.  (1963).

Завдання і запитання для ознайомлення зі структурою Біблії та ї складниками.

-У чому, по-вашому, полягає специфіка Біблії? Чим ця книга відрізняється від інших, відомих вам священних книг?(Біблія водночас є пам’яткою культурною, релігійною, історичною та літературною. При цьому не можна чітко розподілити чи відокремити , що саме в Книзі Книг є історичним, культурним, літературним чи релігійним. Це дійсно своєрідний феноменальний код, у якому всі вище зазначені аспекти переплилися і поєднались в духовну цілісність)

- Що означає слово «Біблія?

Спробуйте скласти структурну формулу Біблії, позначте у схемі особливості двох основних частин Біблії, назвіть її головних героїв.

-Що означає слово «Заповіт»? Як ви думаєте, чому це слово написане з великої букви?

-Чим є Біблія для єврейського народу?У чому полягає відмінність між юдеями та християнами?

-Назвіть хронологічні рамки створення Біблії?

- Чи можна Біблію вважати, як і Веди анонімним твором?Що відомо про авторів 66 книг цієї священної книги?

-У чому полягає жанрове розмаїття Старого Заповіту?Назвіть ці жанри та наведіть приклади з Біблії, користуючись інформацією підручника.

-Спробуйте порівняти особливості Біблії та Вед. Як ви вважаєте, Біблія звернена більше до зовнішнього чи до внутрішнього світу людини? Обгрунтуйте свої висновки.

 Зв’язок Книги Книг з історією.

У Біблії викладено історію людства, що починається створенням нашого світу. Занепад людської моралі, потоп, історія укладання угоди Бога з Авраамом — це історія Старого Завіту.

  Новий Завіт — це історія приходу довгоочікуваного Месії, в якого народ, окрім учнів Христа, не повірив і розіп’яв, це історія воскресіння і вознесіння Ісуса, заснування християнської церкви.Святе Письмо — джерело тем, мотивів і жанрів світового мистецтва.Книга Книг — маленький літературний всесвіт: в ній є міфи, легенди й епос, релегійно-ритуальні та юридичні кодекси, хроніки, притчі, перекази, оповіді, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, афоризми, повчання, проповіді, пророцтва... Більшість із цих жанрів приваблювала письменників, надихала на творчість. Особливо важливими в цьому відношенні є псалми: починаючи від Шевченка, до Псалтиря звертався і П. Куліш.

Зверталися письменники і до інших книг Святого Письма. Можна пригадати поеми І. Франка «Мойсей» і Т. Шевченка «Марія», драму Лесі Українки «Одержима», повість О. Кобилян-ської «Земля» та ін. Біблія є також джерелом крилатих виразів, сентенцій, фразеологізмів:

«змокнув від ніг до голови»,

«спить сном праведника»,

«дивитись крізь пальці»,

«не має докорів сумління»,

«робить із себе посміховисько»,

«має похвальний звичай»,

«міряти тією самою мірою»,

«аж волосся стає дибки».

Перегляд слайдів мультимедійної презентації

Біблія — книга, що була перекладена першою. У ІІІ–ІІ ст. до н. е. внаслідок  війн за Палестину, населену євреями, відбувся занепад освіти, моралі і релігійності. У цей же період особливого поширення набула грецька мова, навіть серед інших народів. Саме ці дві причини визначили необхідність перекладу Біблії. За легендою, для перекладу із Єрусалиму на острів Форос прибули 72 перекладачі — по 6 із 12 колін ізраїльських. Упродовж 72 днів кожен з них перекладав П’ятикнижжя, перебуваючи у повній ізоляції від інших. В результаті сталося диво: всі 72 переклади збіглися слово в слово.Цей переклад має назву «переклад сімдесятьох» (Септуарінта) і розпочався він біля 210 року, завершено — доповнено його близько 130 року до н. е. текстами інших книг, написаних у різні часи та різними священописцями-агіографами.

Кінцем ІV ст. н. е. датується інший переказ Біблії — латинською мовою: його зробив Ієронім Блаженний, і називається він Вульгата (з латини — усім доступний). Саме цей переклад є офіційним для католиків.

Українці познайомились зі Святим Письмом у перекладі на церковнослов’янську,здійсненим Кирилом і Мефодієм у ІХ ст. Давньоукраїнською Євангеліє було перекладено архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у 1561 році (саме на цьому Євангелії складають присягу президенти України). І тільки в 1903 році з’явився перший переклад Біблії власне українською мовою. Це величезна і важлива праця була виконана трьома видатними діячами української літератури і науки: П. Кулішем, І. Нечуєм-Левицьким та І. Пулюєм.

Святе Письмо перекладене більш ніж 1800 мовами й досі залишається книгою, що виходить найбільшими накладами у світі, отже, має величезну кількість читачів. Бо ця Книга Книг прославляє мудрість людини: «Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала, бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її, дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею» (Пр. 3:13-14)

Задання і запитання  для аналітичного дослідження біблійного фрагменту  «Створення світу»

Виразно прочитайте фрагмент «Створення світу». Поясніть чому ви використали саме такий інтонаційний наголос?

-Що означає слово «буття»?(Початок)

-Якою була земля до того, як Бог створив світло? (Вона була темною і порожньою)

-З чого Бог створив сонце, місяць, рослини та все інше. (Він творив з нічого лише силою Слова.)

-Як ви думаєте, чому Бог міг творити лише Словом?

- Поясніть що мається на увазі у Біблії, коли говориться, що Бог створив кожну рослину «за родом її» (Мова йде про види рослин. З певного насіння може прорости тільки певна рослина)

-У якій послідовності, за Біблією, відбувався прцес створення світу Богом. Яку роль відіграє рефрен «І Бог побачив, що це добре»?

- На який день бог створив людину?

- Чим людина відрізняється від тварин?(Людина створена за образом і подобою Божою; вона наділена розумом та творчою енергією.

-Як ви думаєте, чому Господь відпочивав на сьомий день, невже він заморився?

-Яке місце в світобудові займає людина? Підтвердіть цитатами.

-Виразно прочитайте молитву «Отче наш». Про що людина просить у Бога? Як одна із найсильніших християнських молитов  пов’язана з фрагментом Біблії «Створення світу»?

-Перегляньте слайд-презентацію  «Біблія Створення світу в живописі».  Які картини, яких художників вас вразили найбільше? Чому?

-Перегляньте фрагмент відео «Біблія в живописі».

-Чим відрізняється живописне зображення «Створення світу» з Біблії у різні культурно-історичні епохи?

Домашнє завдання.

1.На основі  фрагменту Біблії «Створення світу» складіть алгоритм Божественного творіння. Чітко визначте в ньому місце людини.

2.Прочитайте фрагменти зі Старого Заповіту «Каїн і Авель», «Десять Заповідей».

3.Підготуйте їх переказ близько до біблійного тексту, зберігаючи особливості лексики та синтаксичної будови.

4. Підготуйте усні відповіді на запитання підручника щодо Старого Заповіту.

 Тема.  Доля талановитої дитини  в оповіданні Г. Сенкевича «Янко-музикант».

Мета: познайомити учнів з творчістю польського письменника, лауреата Нобелівської премії   Г. Сенкевича, шляхом цілісного аналізу тексту  з’ясувати особливості зображення світу дитинства та долі талановитої людини в суспільстві , допомогти учням розкрити особливості художньої моделі світу оповідання   «Янко-музикант», його загальнолюдське смислове навантаження;  розвивати вміння давати оцінку подіям  даного конкретного твору ; розвивати мовні навички й вміння обґрунтовувати  власну  точку  зору в просторі художнього тексту; закріплювати навички повільного вдумливого читання, вміння працювати з художньою деталлю, символом, опановувати художній простір твору .

                     Я маю мужність писати про речі, яких  досі ніхто   

                                                                             не порушував.

                                                                               Г.  Сенкевич.

                   Про свій талант людина може дізнатися, тільки 

                   спробувавши реалізувати його         

                                                                               Сенека.

                                                Хід уроку   

І. Організаційний момент уроку

ІІ. Вступне слово вчителя. Сьогодні на уроці ми познайомимось із творчістю видатного польського письменника, лауреата Нобелівської премії  Генрика  Сенкевича. Генрик Сенкевич – це видатний майстер слова, психолог, який тонко розумів людську , в тому числі і дитячу душу. Письменник сам   у житті відчував значні матеріальні труднощі, був людиною бідною, але з гострим відчуттям соціальної нерівності та несправедливості, він вболівав за тих, хто як і він, не мав можливості у певний час реалізувати свої здібності, прагнув знань, мав жадобу до прекрасного , був талантом та душею, окрасою рідної землі. Генрику Сенкевичу поталанило, його  писемницький   талант вчасно помітив анонімний прихильник, надав матеріальну допомогу, що дало можливість  обдарованому юнаку продовжити літературну діяльність. І як наслідок – Нобелівська премія в галузі літератури. Але скільки таких невідомих талантів залишились поза увагою, не маючи  допомоги та підтримки, скільки таких талантів гинуло від рук тих, кому належали   їхнє життя та  доля. В подальші роки Г. Сенкевич і сам став меценатом, організував благодійний фонд допомоги хворим на туберкульоз, виплачував стипендію  діячам культури, своїм співвітчизникам.

Оголошення теми, мети уроку.

Учитель. А тепер час  ближче познайомитися з автором оповідання «Янко-музикант». 

Презентація творчості Генрика Сенкевича

Група перша. «Син Польщі»

Генрик Сенкевич – найпопулярніший з польських письменників XIX століття, ім’я якого добре відоме не тільки польському, а й зарубіжному читачеві.

Він народився 5 травня 1846 року на Підляшші в дрібно поміщицькій родині. За бажанням батьків вступив у 1866 році на медичний факультет Варшавського університету, але вже наступного року перевівся на філологічний факультет.

Навчатись доводилось в дуже скрутних матеріальних умовах. Як свідчив згодом сам Сенкевич, нерідко траплялося «протягом двох днів не їсти без найменшої водночас надії пообідати другого чи третього дня». По закінченні Варшавського університету обрав професію журналіста.

Сенкевич в одному з листів зазначав: «Я маю мужність писати про речі, яких досі ніхто не порушував».

Помер 1916 року в Швейцарії. 1924 року його останки були перевезені на батьківщину.

Група друга. «Літературна діяльність»

Визнаний майстер живописання словом, прекрасний стиліст, Сенкевич своїми творами підніс польську прозу на новий рівень. Чимало героїв його новел, повістей і романів наділені узагальненими, типовими рисами.

Він автор великих історичних романів: «Хрестоносці», «Куди йдеш?», «Трилогія» ( «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський»), романів на сучасну для нього тематику – «Без догмату», «Родина Поланецьких», численних нарисів і есе.

Найкращі твори – новели, в яких Сенкевич виступає проти національного утиску, духовного убозтва буржуазного суспільства, продажності преси й чиновництва, а також і проти польського панства, яке байдуже й безвідповідально відносилося до народних потреб, до життєвих інтересів і прагнень трудового люду.

Представників саме таких верств польського шляхетства викриває письменник в оповіданні «Янко-музикант» (1879). Винуватцем трагічної долі дітей виступають суспільні відносини. В атмосфері неуцтва, жорстокості й байдужості гине величезний талант малого сільського хлопчика.

Для новели характерна зосередженість на одній події, лаконічність оповіді.

Група третя. «Нобелівський лауреат»

Класик польської літератури, майстер історичного роману і новели став лауреатом Нобелівської премії, яку отримав у 1905 році за роман «Камо грядеші?» («Куди йдеш?»). За його словами, це – «істинно християнська епопея», найважливіша від усього, написаного ним раніше.

Нобелівська премія Генрику Сенкевичу була вручена «за видатні заслуги в галузі епосу». На врученні зазначалося, що Сенкевич – «один із тих геніїв, котрі втілюють у собі дух нації».

Прозу Сенкевича можна порівняти з творами російських та українських письменників, де показано високі моральні якості простої людини, її багатий духовний світ, потяг до знань і краси, незважаючи на злиденне існування (Ф. М. Достоєвський « Бідні люди», «Злочин і кара», та інші твори), тяжку долю дітей – жертв соціальної несправедливості, гноблення й самодурства (А.П.Чехов «Ванька», І.Франко «Лель і Полель», В.Короленко «Діти підземелля»).

Твори видатного польського письменника виходили в перекладах багатьма мовами світу. Серед українських перекладачів можна назвати такі імена, як С.Ковганюк, О.Лєнек, М.Пригара.

 Проблемні  питання  уроку:

ü Талант – це щастя чи кара?

ü Чому гинуть таланти на рідній землі?

ü Які умови потрібні для того, щоб реалізувати талант?

Словникова робота

Талант — притаманні від народження певні здібності та вміння, які розкриваються з набуттям навичок і досвіду.

Етап передрозуміння тексту.

(У ході бесіди з'ясовується, які думки та враження викликало первинне знайомство із змістом твору?)

- Чим схвилювало вас прочитане оповідання?

- Що найбільше вразило, запам’яталося?

- Про що йдеться в оповіданні? Визначте його тему.

- Чи читали ви схожі за тематикою твори інших письменників? Назвіть їх, будь ласка.

- А які, на вашу думку, проблеми піднімає Г.Сенкевич у своїй новелі?

Аналіз оповідання:  Аналіз починається із з'ясування просторових відносин твору.

- Про які часи іде мова в оповіданні ? ( Час, коли існувало кріпосне право. Мати – кріпачка, наймичка.)

- Які слова вказують на те, що події відбуваються на території, де переважно розмовляють польською мовою? (Це слова грімниця(свічка), ксьондз, костьол)

- Зачитайте початок оповідання. Як зустріли новонароджене немовля кумасі, що приймали пологи у матері?

- Чому автор називає новонароджену дитину займенником «воно»? Вже з перших рядків твору автор вибудовує художню опозицію:дитина – навколишній світ. У цьому світі ніхто не радий приходу нової людини. Кумасі хитають головами, пророкують дитині швидку смерть, коли бачать кволість та слабкість дитини. І це одразу ж після народження!Вони намагаються швидше окропити дитинча святою водою, щоб не помер нехрещеним. «Хрещу тебе в ім’я отця, й сина, й святого духа й даю тобі ймення Ян, а тепер, душе християнська, йди собі, звідки прийшла. Амінь!». Таку ж долю «найрозумніша із кумась» пророкує, до речі,  і матері дитини.

 - Що було зроблено близькими людьми для матері, яка щойно народила, і для дитини? Чи докладали вони зусиль для порятунку чи поліпшення стану новонародженого та його матері? Чому?

- Знайдіть у тексті рядки, які свідчать про боротьбу дитини за життя. Зачитайте їх.

- Скільки років тривала хвороба хлопчика? Якого він був віку?    

- Зачитайте опис хлопчика.

          Янко був худий і засмаглий, з великим роздутим животом і запалими щоками; лляне, майже біле волосся спадало йому на ясні витріщені оченята, що завжди поглядали на світ так, наче вдивлялися в якусь незмірну далечінь. Узимку Янко сидів у запічку й тихо плакав від холоду, а часом і від голоду, коли в матері не було чого ні в піч поставити, ні в горщик покласти. Влітку він ходив у самій сорочині, підперезаній крайкою, та в солом’янім брилі, з-під обідраних крисів якого Янко дивився, мов птах, задираючи голову вгору

- У яких умовах жила мати з сином Яном?

- Які їхні права у суспільстві?

Мати, бідна наймичка, що жила, перебиваючись із дня на день, мов ластівка під чужою стріхою, може, й любила його по-своєму, але частенько била й завжди називала підкидьком.

В описі матері відчувається авторське ставлення до цієї жінки, яку він  жаліє, називаючи ластівкою, що живе під чужою стріхою. Водночас  зображується трагедія жінки-одиначки, що самотужки виховує дитину, зриває зло  на ній, бо ця дитина є сумним докором її попереднього невідомого  нам  ( мабуть трагічного) життя. Тому таке страшне слово з уст матері – підкидьок, в іншому перекладі – виродок. До речі, про батька Яна не відомо нічого. Чому? Це ще один доказ трагедії в житті жінки. Можливий варіант: жінка-покритка, долю яких часто зображували в українській, російській та польській літературі.

-      Зачитайте опис хлопчика. Виділіть головні риси вдачі та характеру дитини:

Янко-музикант:

дуже несміливе хлоп’я

як усі сільські діти

розмовляючи з чужими, воно клало пальця в рот.

люди навіть не сподівалися, що Янко виросте

до роботи був незугарний

очі найчастіше були повними сліз

… він мало не вмер з голоду, бо живися лише морквою, а також бажанням мати скрипку.

мати не могла дочекатись від нього якоїсь втіхи.

Янка вабило тільки  одне в світі — музика.

-               Яку роботу вимушений був виконувати Янко? Чи приносила ця робота задоволення дитині? (Янко ходив у ліс пасти худобу, розкидав гній, збирав гриби та ягоди у лісі. Як його там вовки не з’їли – один бог знає. Янко вимушений виконувати цю роботу, бо він, як і його мати, кріпак і  тому заробляє  на прожиття тяжкою фізичною працею. Проблема використання дітей та їх праці, фізичного знущання над дітьми, пригноблення багатими бідних,  дитячого безправ’я була дуже актуальною в ті часи та широко обговорювалася в суспільстві.  Першими забили тривогу, як часто це буває, митці – письменники, художники. Доля дітей – кріпаків  стала об’єктом зображення на картинах видатних російських та зарубіжних художників. Перегляньте ці картини (слайд-презентація).

-               Зробіть висновок про те, як жилося хлопчику в оточуючому його світі. Чи змінилось ставлення людей до Янко, після того, як він «вилюднився»?

Світ людей з самого народження дитини  зустрів його вороже, непривітно. Кумасі, що першими зустріли немовля, чекали його смерті. Мати сама ледве вижила після пологів.

 В години відчаю мати била ополоником, називала підкидьком, виродком, сторож гнав його від корчми та називав ледащем;  діставав штурхани, коли грав на саморобній скрипці, так, що став схожим на оббите зелене яблуко, а економ, знявши з себе ремінь, давав доброї прочуханки.

-      Виразно зачитайте епізод перебування Янко у костьолі. Що відбувалось із дитиною, коли грав орган?

-       Як ви розумієте вислів: «у дитини так туманіли очі, наче вона була вже не на цьому, а на тому світі... Про який  інший світ іде мова?

Цей інший світ – це світ музики, у якому жив Янко і який вчувався йому в усіх предметах, що його оточували. Цей світ був для нього свій, близький, зрозумілий, рідний і такий принадливий. Як же відрізнявся він від світу жорстокості та приниження людської гідності, в якому хлопчику доводилось жити та коритись  його законам.

-      Зачитайте епізоди, в яких Г. Сенкевич описує стан хлопчика, що слухає музику.

Світ музики.

— Матусю! Так там сцось у лісі глало... Ой! Ой!

Луна теж грала... В полі награвали йому билини, в садку під хатиною цвірінчали горобці, аж вишні тряслися!.. Ввечері Янко прислухався до всіх голосів на селі, і йому, певне, здавалося, ніби грає все село. А коли послали хлопчика до роботи — розкидати гній, то йому навіть вітер грав у вилах.

Навесні він тікав із дому — робити сопілки біля струмка. Вночі, коли кумкали жаби, деркачі кричали на луках, птах бугай озивався по росі, коли півні співали попідтинню, він навіть спати не міг, усе лежав і слухав; і хто його знає, яка там йому вчувалася музика...

Біля корчми. Часом якийсь парубок вигукував: «У-га!»; чути було тупіт чобіт, дівочі голоси: «Ну, що ж!» Скрипки співали тихо: «Будем їсти, будем пити, будем веселитись!», а контрабас вторував їм поважно: «Як бог дасть! Як бог дасть!» Вікна іскрились світлом, кожна балка в корчмі, здавалося, також тремтіла й співала, а Янко все слухав...

-Як до захоплення хлопчика ставилась мати? Виразно зачитайте фрагмент твору, що підтверджує ваші думки.

Мати Янка – проста жінка, яка знає тільки один спосіб вижити – працювати. Музика ж – то розвага для інших, не для кріпаків.

- Поясніть, будь ласка, слова автора:  «Янко був не такий, як усі діти». Висловіть особисте ставлення до хлопчика.

- Чому ніякі покарання, які отримував  Янко за любов до музики,  не діяли на хлопчика?

Прочитайте визначення слова «талант», що міститься в академічному тлумачному словнику української мови.

Талант – видатні природні здібності людини, хист, обдарування.

- Доведіть прикладами із тексту, що  хист Янко до музики – саме талант.

Любов Янка до музики – це не просте захоплення, не розвага, не втіха, не іграшка,  а надзвичайний талант, яким його обдарувала природа. Забравши у хлопчика фізичну міць, здоров’я,  доля  наділила  його  надзвичайною здібністю – чути  музику в оточуючому його світі. Такий дар   називають талантом. В народі кажуть, що талант – це дар Божий, а про талановитих людей говорять – поціловані Богом. Недаремно саме в костьолі, в цьому  близькому до Бога місті, так яскраво проявлявся талант хлопчика – туманились очі, наче вони були не на цьому, а на тому світі. Саме тому  що  талант – дар Божий, Янко не може в собі його придушити, не може заставити себе не чути музику, не відгукуватись, не реагувати на оточуючі звуки всесвіту. Це понад його сили! Хоч би як його не били, він знову і знову повертається до корчми, іде у поле, прислухається  до всіх голосів на землі. Світ музики рятує Янко у скрутні моменти його життя, є його розрадою і втечею зі світу жорстокості та знущань

- Яке бажання дитини було найсильніше? Чому воно було нездійсненне?

-Що робив Янко для того, щоб втілити свою мрію?

- Опишіть скрипку, створену руками Янко. Чого не вистачало цій скрипці?

- Про що свідчить той факт, що хлопчик вперто продовжує слухати музику, вирізати з дерева сопілки, майструвати скрипку із дранки та кінського волосу?

- На що саме і чому спокусився Ян?

- Як ви оцінюєте вчинок дитини? Аргументуйте  свою думку.

Учитель. Ніч… Пани за кордоном… Дім стояв пусткою, тільки лакей сидів у покоївки. Повний ясний місяць і такі ж ясні думки… Срібне сяйво місяця вело до панського будинку. Сяйво упало на скрипку…

- Де і чому опинився Ян? Опишіть його стан в цю ніч.

- Як на вашу думку, чому ще у хвилини спокуси автор називає Яна нещасною постаттю?

- Виразно прочитайте  уривок під умовною назвою «Янко у буфетній». Які почуття ви переживали під час читання?

- Чи справдилися авторські передчуття? Як автор ставиться до свого героя? Адже з юридичної точки зору Ян вчинив злочин. Чи засуджує автор свого героя . Чому?

- Прокоментуйте уривок оповідання: Глянули староста й засідателі, як він стоїть перед ними з пальцем у роті, з витріщеними, зляканими очима, малий, худий, затурканий, не розуміючи, де він і чого від нього хочуть... Як тут судити такого бідолаху, що має десять років і ледве на ногах тримається? В тюрму його посадити, чи що?.. Треба ж мати трохи милосердя до дітей. Нехай його візьме сторож, нехай йому всипле різок, щоб більше не крав, та й годі.

- Визначте авторське ставлення до Стаха та його покарання.

- Чому в момент, коли хлопчик непритомніє і життя потроху його полишає, автор пише: «Бідна, розбита скрипка!». Про яку скрипку  іде мова?

- Яка розплата за любов до скрипки, за бажання грати, за те, що народився в бідності талановитим?

То що ж таке талант – щастя чи кара?

Учень читає вірш  на фоні музики.

Торкаюся чарівної струни –

І сумно плаче дивовижна скрипка.

Я також чую музику луни

І іволги, чорнобиля і липки,

І вітру тихого, берези і сосни,

Горобчиків, що всілися на гілку,

Села мого й плакучої верби,

І музику, заховану в сопілку.

Вона несе, мов вихор, до небес

І душу й тіло розтинає навпіл.

Одна частина ще земна, як твердь,

А інша мчить, окрилена, геть за світ.

Ось так, замріяно і радісно лечу

До Яна в Польщу,   в ХІХ  століття –

І чайкою підбитою кричу:

«Талант дитині даний в лихоліття!»

За все на світі, грати він хотів

Не в лісі і не в полі, а на людях.

Ніхто вогонь і потяг не згасив,

Не зміг збороть бажання сильне в грудях.

І мрію хлоп, мов подвиг, а здійснив:

Торкнувсь, на гріх, великої святині –

І за наказом Стах його забив,

Забив до смерті різками дитину…

Конаючи, Ян в матері спитав,

Чи дасть на небі Бог найліпшу скрипку?

Затим він душу Богові віддав –

Я ж віддаю хлопчині справжню скрипку…

-      Зачитайте опис останніх хвилин життя Яна. Яким описує навколишній світ автор? 

Хлопчик помирає, а навколо нього грає музика – чути голос сопілки, співають дівчата, поряд лежить зроблена ним скрипка.

Життя коротке – мистецтво вічне.

Виразне читання та аналіз епілогу оповідання.

— Яка прекрасна країна Італія!

— І який артистичний у ній народ! Це справжнє щастя — відшукувати там талановитих людей і допомагати їм,— додала панна.

Над Янком шуміли берези...

-             Чому автор закінчує саме цими словами свою новелу?

-             Навіщо він вказує на те, що пани були  шанувальниками  артистичних талантів?

-              Чи можна таких людей назвати меценатами? Чому?

Словникова робота.

МЕЦЕНА́Т, а, чол., книжн. Багатий покровитель наук та мистецтв, а також їх представників. Походить від імені помічника римського імператора Октавіана Августа – Мецената, що першим ввів у практику безкорисну  допомогу бідним талановитим митцям.

-      Що потрібно для того, щоб людина мала можливість реалізувати свій талант?

-      Повернемось до висловів видатних особистостей. Як ви розумієте слова  Ф. Бекона: «Вроджені обдарування подібні диким рослинам, потребують вирощування та допомоги».

Вчитель . Історія знає багато випадків, коли бідним талановитим,  обдарованим митцям допомагали меценати, інколи навіть таємно. Нам з вами  не завжди  відомі імена благодійників,  тому що про добрі справи не кричать, зате добре відомі ті, хто залишив свій слід у мистецтві, завдяки їх допомозі. Це -  Вергілій, Т. Г. Шевченко, М. В. Ломоносов,                                Г. Сенкевич, актор Михайло Щепкін, художник Орест Кіпренський, акторка Прасков’я  Жемчугова. Їх талант вчасно помітили, розпізнали, а гроші меценатів принесли користь як діячам культури, так і всім прихильникам мистецтва.

Історичний коментар.

     Всім відома доля поета, художника, громадського діяча  -     Т. Г. Шевченка. Він народився кріпаком і тільки щаслива зустріч з В. Жуковським та К. Брюлловим  допомогла Т. Г. Шевченку стати вільною людиною. Його викупили з кріпацтва за 2500 рублів. Це дало можливість навчатись живопису, писати вірші, реалізувати безмежний талант.

         М. В. Ломоносов не був кріпаком, але чи зміг би стати він науковцем, поетом, поліглотом, громадським діячем, засновником університету, якби не зацікавлені в його науковій діяльності люди? З допомогою високих покровителів, що вчасно помітили талант юнака, Ломоносов навчався в Києво-Могелянській академії, а пізніше в Німеччині, Італії, Голландії.

Ломоносов вніс великий вклад в такі науки, як:  фізика, хімія, астрономія, геохімія,палеографія.

        Михайло Семенович Щепкін – визначний діяч української та російської сцени. В минулому – кріпак. М. Щепкін працював в полтавському театрі, яким керував Іван Котляревський. Саме Котляревський,  вкупі з    іншими,  допоміг викупити талановитого актора із кріпацтва. Після отримання «вольної»  

М. Щепкін виступав на сцені московського Малого Театру. Щепкін товаришував з Т. Г. Шевченком,  а в п’єсах Івана Котляревського виконував головні ролі.  Актор зумів виявити глибокі знання життя і побуту українського народу, на яких будував образи своїх героїв.

        Акторкою  була також Прасков’я Жемчугова. Історія цієї  талановитої жінки-кріпачки, що стала графинею Шереметєвою, дивує і вражає. Її не визнавав світ, в суспільстві розпускали плітки про неї. Водночас грою її на сцені захоплювалась публіка. Їй аплодували Катерина ІІ і Павло І, голос її називали «ангельським». Тільки вірне кохання графа Шереметєва врятувало російського соловейка  від кріпацтва. Сама Прасков’я більшу частину своїх заощаджень віддавала на благодійність, будувала лікарні, будинки для бідних.

         Орест Кіпренський – відомий художник-портретист, автор портретів О. С. Пушкіна, В. А. Жуковського, К. Н. Батюшкова. В дитинстві був кріпаком, проявив великий талант до малювання.  Отримавши «вільну», навчався  в Академії мистецтв, навчався живопису в Італії.

Всі ці особистості – гордість і слава науки та культури. В їх житті трапився щасливий випадок – вони зустріли справжніх поціновувачів  таланту, завдяки яким  цей талант було реалізовано. Є над чим замислитись сьогодні.